Психология » Особистість і глобалізація

Особистість і глобалізація

Не можна погодитися з поширеною думкою, ніби «світ глобалізується, а не його глобалізують». Так, він глобалізується, але його й глобалізують, чи, точніше, мондіалізують. Глобалізація – це, звичайно, не змова зловмисників, „що прчаїлися за світовими лаштунками”, але вона допускає можливість її використання окремими учасниками процесу у своїх егоїстичних інтересах. Тому першорядне завдання для науки полягає в принциповому відмежуванні мондіалізації від поєднаного з ним процесу глобалізації. Політичний тиск шляхом прямих дій урядів або через діяльність міжнародних інститутів з метою уніфікації національних економік, політичних режимів і правових систем навколо набору однакових правил гри, що складає сутність процесу мондіалізації, має мало спільного з універсальними, трансісторичними домінантами світового розвитку, які слід розуміти як такі, що становлять сутність глобалізації.

Не випадково сьогодні тема “теорія і практика зовнішньої політики міжнародних і національних корпорацій” стала, поряд із проблемами глобалізації, однією з пріоритетних тем наукових досліджень. Поєднання процесів автономізації й інтеграції є характерною рисою нинішнього етапу глобалізації, що виражається, зокрема, у “парадоксі Несбітта”: “Чим вищий рівень глобалізації економіки, тим сильніші її дрібні учасники”. Це особливо переконливо проявляється в інформаційно-технологічній сфері, де ухвалення конкретних рішень переходить з рівня національних інститутів на рівень конкретного індивіда-власника.

Два тисячоліття розділяють дві глобалізації, дві Ойкумени – ту, малу, Римську, що чула Самого Христа, і нинішню, всесвітню, мондіалістську, що оголосила про завершення Його епохи. Колись сама державна машина і «найпрогресивніше і цивілізоване людство» стародавнього світу виявилися неспроможними і впали під ударами варварських орд, у яких не було ні непохитної моці соціальної системи, ні сили знання раціональних схем, формалізованих правил і всеосяжних законів. Сучасні мондіалісти, будуючи своє всесвітнє царство, створюють ситуацію, що відрізняється від стародавньої лише масштабністю і технічними деталями. І завершиться вона для своїх творців настільки ж жалюгідно. Ось тільки «варварам» у силу глобальності і всеохопленості новітньої системи прийти буде нізвідки, та й з християнами вона бореться куди послідовніше і планомірніше, ніж римські імператори чи ті ж більшовики.

Мондіалізований світ став набагато простішим і складнішим: простішим у тому сенсі, що в деяких найважливіших відносинах він дійсно став єдиним “світом без кордонів”, а складнішим – тому що нова єдність, як і раніше, носить дуалістичний характер (хоча колишні бінарні конструкції ускладнилися) і одночасно мультиплікативний (мультиплікація всіляких кордонів, культурних і етнічних насамперед, що розламує кордони національних держав). Суперечність між цими тенденціями являє собою ефект руху, “що наштовхнувся на самого себе”. Саме таке розуміння перевороту, що відбувся в ХХ столітті, запропоноване К. Ясперсом, є ключем до розуміння того, що відбувається “за межами зростання” – у глобальному постсучасному світі.


Внушение (суггестия)
Так или иначе внушение присутствует в любой психотерапии, побуждая терапевта к осознанию и оценке своих суггестивных способностей и внушаемости пациентов, контролю суггестивных влияний в процессе психотерапии. Уже к моменту обращения создается некое - позитивное или негативное - суггестивное поле, зависящее от информированности ребенка ...

Некоторые пути преодоления заниженной самооценки.
В первых 2-х вводных главах мы рассматривали самооценку с точки зрения структуры и факторов, оказывающих влияние на её формирование. В данной главе основное внимание мы сосредоточим на возможных способах преодоления заниженной самооценки, а именно: использование защитных механизмов, методик самосовершенствования, изменение отношения к с ...

Феминизм как движение женщин за свои права
Организованная борьба женщин за равноправное положение с мужчинами началась в Англии во второй половине XIX в. Это буржуазное женское движение получило название суфражизм (от англ. suffrage - право голоса), а женщин, входивших в это движение, называли суфражистками. Свое подчиненное положение они объясняли «мужским эгоизмом». К. Миллет ...

Категории