Timepsyhology

Не можна погодитися з поширеною думкою, ніби «світ глобалізується, а не його глобалізують». Так, він глобалізується, але його й глобалізують, чи, точніше, мондіалізують. Глобалізація – це, звичайно, не змова зловмисників, „що прчаїлися за світовими лаштунками”, але вона допускає можливість її використання окремими учасниками процесу у своїх егоїстичних інтересах. Тому першорядне завдання для науки полягає в принциповому відмежуванні мондіалізації від поєднаного з ним процесу глобалізації. Політичний тиск шляхом прямих дій урядів або через діяльність міжнародних інститутів з метою уніфікації національних економік, політичних режимів і правових систем навколо набору однакових правил гри, що складає сутність процесу мондіалізації, має мало спільного з універсальними, трансісторичними домінантами світового розвитку, які слід розуміти як такі, що становлять сутність глобалізації.

Не випадково сьогодні тема “теорія і практика зовнішньої політики міжнародних і національних корпорацій” стала, поряд із проблемами глобалізації, однією з пріоритетних тем наукових досліджень. Поєднання процесів автономізації й інтеграції є характерною рисою нинішнього етапу глобалізації, що виражається, зокрема, у “парадоксі Несбітта”: “Чим вищий рівень глобалізації економіки, тим сильніші її дрібні учасники”. Це особливо переконливо проявляється в інформаційно-технологічній сфері, де ухвалення конкретних рішень переходить з рівня національних інститутів на рівень конкретного індивіда-власника.

Два тисячоліття розділяють дві глобалізації, дві Ойкумени – ту, малу, Римську, що чула Самого Христа, і нинішню, всесвітню, мондіалістську, що оголосила про завершення Його епохи. Колись сама державна машина і «найпрогресивніше і цивілізоване людство» стародавнього світу виявилися неспроможними і впали під ударами варварських орд, у яких не було ні непохитної моці соціальної системи, ні сили знання раціональних схем, формалізованих правил і всеосяжних законів. Сучасні мондіалісти, будуючи своє всесвітнє царство, створюють ситуацію, що відрізняється від стародавньої лише масштабністю і технічними деталями. І завершиться вона для своїх творців настільки ж жалюгідно. Ось тільки «варварам» у силу глобальності і всеохопленості новітньої системи прийти буде нізвідки, та й з християнами вона бореться куди послідовніше і планомірніше, ніж римські імператори чи ті ж більшовики.

Мондіалізований світ став набагато простішим і складнішим: простішим у тому сенсі, що в деяких найважливіших відносинах він дійсно став єдиним “світом без кордонів”, а складнішим – тому що нова єдність, як і раніше, носить дуалістичний характер (хоча колишні бінарні конструкції ускладнилися) і одночасно мультиплікативний (мультиплікація всіляких кордонів, культурних і етнічних насамперед, що розламує кордони національних держав). Суперечність між цими тенденціями являє собою ефект руху, “що наштовхнувся на самого себе”. Саме таке розуміння перевороту, що відбувся в ХХ столітті, запропоноване К. Ясперсом, є ключем до розуміння того, що відбувається “за межами зростання” – у глобальному постсучасному світі.

Сравнительный анализ социальных представлений о личности психолога у менеджеров и представителей других профессиональных групп
Постановка проблемы. В современной общественной жизни России растет потребность в квалифицированных специалистах-психологах. Такой социальный заказ формируется, очевидно, под влиянием подчас деструктивных социально-экономических трансформаций общества, которые приводят к девиантному и делинквентному поведению, суицидам и депрессиям, сни ...

Синдром эмоционального выгорания в профессии учителя
В литературе по психологии эмоций уже закрепился термин, очень точно характеризующий труд педагога - "эмоциональное выгорание". Он свидетельствует не только о том, что учителя хронически перегружены и имеют высокие риски заболеваний, но и о том, что они не имеют возможности восстановить затраченные силы и, следовательно, не в ...

Восприятие движения и времени
Восприятие движения осуществляется благодаря очень сложному механизму, природа которого еще не вполне выяснена. Если предмет движется в пространстве, то мы воспринимаем его движение вследствие того, что он выходит из области наилучшего видения и этим заставляет нас передвигать глаза или голову, чтобы вновь фиксировать на нем взгляд. При ...