Особистість і глобалізація
Не можна погодитися з поширеною думкою, ніби «світ глобалізується, а не його глобалізують». Так, він глобалізується, але його й глобалізують, чи, точніше, мондіалізують. Глобалізація – це, звичайно, не змова зловмисників, „що прчаїлися за світовими лаштунками”, але вона допускає можливість її використання окремими учасниками процесу у своїх егоїстичних інтересах. Тому першорядне завдання для науки полягає в принциповому відмежуванні мондіалізації від поєднаного з ним процесу глобалізації. Політичний тиск шляхом прямих дій урядів або через діяльність міжнародних інститутів з метою уніфікації національних економік, політичних режимів і правових систем навколо набору однакових правил гри, що складає сутність процесу мондіалізації, має мало спільного з універсальними, трансісторичними домінантами світового розвитку, які слід розуміти як такі, що становлять сутність глобалізації.
Не випадково сьогодні тема “теорія і практика зовнішньої політики міжнародних і національних корпорацій” стала, поряд із проблемами глобалізації, однією з пріоритетних тем наукових досліджень. Поєднання процесів автономізації й інтеграції є характерною рисою нинішнього етапу глобалізації, що виражається, зокрема, у “парадоксі Несбітта”: “Чим вищий рівень глобалізації економіки, тим сильніші її дрібні учасники”. Це особливо переконливо проявляється в інформаційно-технологічній сфері, де ухвалення конкретних рішень переходить з рівня національних інститутів на рівень конкретного індивіда-власника.
Два тисячоліття розділяють дві глобалізації, дві Ойкумени – ту, малу, Римську, що чула Самого Христа, і нинішню, всесвітню, мондіалістську, що оголосила про завершення Його епохи. Колись сама державна машина і «найпрогресивніше і цивілізоване людство» стародавнього світу виявилися неспроможними і впали під ударами варварських орд, у яких не було ні непохитної моці соціальної системи, ні сили знання раціональних схем, формалізованих правил і всеосяжних законів. Сучасні мондіалісти, будуючи своє всесвітнє царство, створюють ситуацію, що відрізняється від стародавньої лише масштабністю і технічними деталями. І завершиться вона для своїх творців настільки ж жалюгідно. Ось тільки «варварам» у силу глобальності і всеохопленості новітньої системи прийти буде нізвідки, та й з християнами вона бореться куди послідовніше і планомірніше, ніж римські імператори чи ті ж більшовики.
Мондіалізований світ став набагато простішим і складнішим: простішим у тому сенсі, що в деяких найважливіших відносинах він дійсно став єдиним “світом без кордонів”, а складнішим – тому що нова єдність, як і раніше, носить дуалістичний характер (хоча колишні бінарні конструкції ускладнилися) і одночасно мультиплікативний (мультиплікація всіляких кордонів, культурних і етнічних насамперед, що розламує кордони національних держав). Суперечність між цими тенденціями являє собою ефект руху, “що наштовхнувся на самого себе”. Саме таке розуміння перевороту, що відбувся в ХХ столітті, запропоноване К. Ясперсом, є ключем до розуміння того, що відбувається “за межами зростання” – у глобальному постсучасному світі.
Этика делового общения
Этику делового общения можно определить как совокупность нравственных норм, правил и представлений, регулирующих поведение и отношения людей в процессе их производственной деятельности. Она представляет собой частный случай этики вообще и содержит в себе ее основные характеристики.
Этику делового общения следует учитывать в различных е ...
«Отец русской физиологии» - Иван Михайлович Сеченов
Конец XIX века ознаменовался утверждением материалистического направления в естествознании и педагогике. Вышедшая в свет в 1863 году книга И.М. Сеченова «Рефлексы головного мозга» произвела переворот во взглядах на понимание природы человеческого поведения и психических процессов. Стала очевидной причинная зависимость психики от материа ...
Уровень субъективного контроля («локус контроля»).
Стратегия управления, отражающая стремление решать вопросы укрепления дисциплины и создания нормального климата через жесткий контроль и материальное поощрение, оказалось связанной с такими чертами личности, как общая неуверенность, склонность к опасениям.
Руководители, как впрочем, и все люди, заметно различаются по тому, кому они скл ...